– Обережно, палко.
Джим трохи нахилився вперед, назустріч ложці.
– І як тобі?
З куточка батьківського рота витекла слина. Грант витер його підборіддя серветкою.
— Цього разу вони тебе здорово закололи, га?
Погляд пацієнта залишався порожнім та важким.
Так усе й тривало. Син годував батька, повільно підносячи ложку до його губ. Коли миска спорожніла, він відсунув столик убік. Крізь забрані ґратами вікна кімнати для побачень було видно, як за вікном швидко темніє. Грант важко міг розглянути алею вічнозелених дерев на південній стороні ділянки.
Він говорив про погоду. Про те, що снігу ще не було. І про пробку в центрі міста напередодні Різдва, в яку він це знав напевно, він потрапить, повертаючись додому. Він розповів про свою роботу. І про Софі. І про фільм, який бачив минулого місяця. З його останнього візиту пройшов цілий сезон Світової серії, і Грант удар за ударом описав, як «Сент-Луїс Кардиналз», будучи абсолютно темною конячкою, змогли зробити неймовірне у грі проти «Атланта Брейвз», а потім досягли вершини у грі проти «Техас Рейнджерс».
— Ти просто ридав би, — додав син.
І весь цей час Джим спостерігав за ним скляним поглядом, який можна було сприйняти як підтвердження того, що він уважно слухає.
Нарешті Грант підвівся. І неминуче, як це завжди траплялося у моменти розставання, відчув біль втрати. Він знав, що це станеться, щоразу знав, але підготуватися до цього було неможливо. Його батько був великою людиною – доброю, сміливою, справжньою опорою для своїх дітей, навіть коли померла їхня мати – його дружина і навіть перед обличчям свого особистого пекла. Іноді Грант ставив собі запитання: ким би він став, якби його батько не мав нагоди дивитися йому в очі та ділитися з ним своєю мудрістю? А ще він ніяк не міг знайти відповіді на питання, яке мучило його з самого дня аварії і яке продовжувало ставити семирічний хлопчик, який живе в його душі, чи любить його все ще те, що залишилося в цій оболонці?
– З Різдвом, тату. — Він поцілував старого в лоба.
І вже через десять хвилин у ранніх грудневих сутінках молодший Мортон, як і тисячі інших людей навколо нього, рухався забитим мостом 520 у бік будинку.
Розділ 3
«Космічна голка» [6] і конус різдвяних вогнів на її вершині то з’являлися, то зникали між будинками, у міру того, як Грант просувався в бік будинку в святковому потоці транспорту, що ледве повзув. Перша авеню перетворилася на одне суцільне паркування. Те саме буде і з Аврора-бридж, який відокремлював його від кухні, де на Мортона чекала пляшка дорогого скотчу – подарунок таємного Санти з ділянки.